Про книгу Хосе Казанови

Рецензія на книгу: Казанова Х. Релігія в сучасному світі: плюралізм, секуляризація, глобалізація / Переклад з англійської Романа Скакуна. Львів: Видавництво УКУ, 2019.

Книжка Хосе Казанови – це одинадцять статтей, які було надруковано в різних збірниках протягом 1997–2016 років. Американський соціолог став усесвітньо відомим завдяки книжці «Публічні релігії в сучасному світі», де піддав критиці теорію секуляризації і натомість висунув концепцію деприватизації релігії, виходу її у публічну сферу, яку назвав «публічною релігією». У представлених текстах Казанова розвиває ідеї тієї книжки й пояснює, що релігія може бути публічною на трьох різних рівнях: держави, політичної системи чи громадянського суспільства. І демонструє ці вияви різними прикладами з історії США та інших країн.

Соціолог виступає проти ґранд-наративу теорії секуляризації, хоча й не відкидає її як процес. Він проти будь-яких ґранд-наративів, зокрема, не приймає і теорії раціонального вибору для пояснення релігійної динаміки, хоча й пише про «конкурентні релігійні ринки». Сучасні релігійні процеси Казанова радше схильний пояснювати, беручи за відправну порівняльно-історичну перспективу і стверджуючи, що нинішні релігійні процеси певною мірою є відлунням попередніх.

Українському читачеві може стати в пригоді авторове розрізнення понять «секулярне», «секуляризація» і «секуляризм», а також різні розуміння та вияви секуляризму. Разом із тим Казанова обстоює думку, що ліберальне розуміння релігії як приватної справи в реальному житті не спрацьовує, і показує, як американські католики від цього розуміння відмовилися. Секулярна держава в текстах соціолога – це не та держава, де конфесіям заборонено бути в публічній сфері, а та, що ставиться до всіх наявних конфесій однаково. Казанова розуміє секулярну державу не як позаконфесійну, а надконфесійну сферу, що забезпечує релігійний плюралізм та свободу. У своїх розвідках автор простежує, як католицька церква обстоювала власний сеґмент у публічній сфері. Одним із ключових моментів цього процесу була боротьба за присутність в освіті, що втілилася в мережі католицьких шкіл.

Увагу Казанови привертає й іслам. Ця релігія, на його думку, нині перебуває в подібній ситуації, що й католицизм понад пів століття тому: іслам до кінця не приймають, і йому не довіряють. Однак соціолог уважає, що іслам може пройти той же шлях, що й католицька церква в Америці, і врешті-решт стане визнаною частиною американського релігійного плюралізму.

Розмірковуючи про релігійну ситуацію в США та Европі, автор звертає увагу на цікавий факт: і американці, і европейці схильні трохи «прибріхувати» дослідникам. Перші перебільшують свою релігійність, а другі, навпаки, применшують. Це пов’язано із суспільним сприйняттям релігії. В Америці бути релігійним вважається звичною справою, натомість в Европі досі панують ідеї Просвітництва про «відсталість» релігії. До речі, саме значним поширенням таких скептичних щодо релігії поглядів сам Казанова й пояснює феномен европейської секуляризації. Европейці схильні пов’язувати релігію з насильством та конфліктами, хоча в історії ХХ століття насильство і конфлікти пов’язано якраз із секулярними ідеологіями фашизму та комунізму.

Соціолог зачіпає й інші теми, зокрема ставлення церкви до ґендерної проблематики. Визнаючи, що ґендерні норми та сексуальні звичаї змінюються, він зазначає, що католицька церква займає в цих питаннях свою традиційну позицію, що робить її реакційною силою в сучасному світі. Інша цікава теза: щоб церква стала дієвим інструментом громадянського суспільства, їй необхідно відмовитися від ексклюзивістських претензій і визнати релігійну свободу. Проблема глобалізації є наскрізною для текстів Казанови, але окремий текст присвячено єзуїтам, чию місіонерську діяльність можна розглядати як глобалізаторську.

Хочеться сказати два слова про видання книжки. Ми досі маємо доволі обмежену кількість перекладів праць західних дослідників українською мовою. І кожне таке видання заслуговує на увагу. Тому важливо і у власних працях, і при виданні перекладів покликатися на книжки, вже наявні українською мовою. На жаль, видавці Хосе Казанови жодного разу не зробили посилання ані на видані українською мовою праці Еміля Дюркгайма, Алєксиса де Токвіля, Семуела Гантинґтона, Чарлза Тейлора, Ричарда Докінза, ані навіть на іншу книжку Казанови, що вийшла у видавництві «Дух і Літера» під назвою «По той бік секуляризації: релігійна та секулярна динаміка нашої глобальної доби» (відгук на неї читайте у ч. 5–6 «Критики» за 2017 рік). А поза тим, видання залучає українських релігієзнавців та соціологів релігії до актуальних дискусій світової науки, хоча книжка, безумовно, зацікавить і ширший загал.

Олег Кисельов

Рецензія була надрукована у журналі “Критика