Одеса – одне з найбільших міст України, яке потерпає від постійних обстрілів російськими військами. Це місто відоме своєю багатою єврейською історією. До повномасштабного вторгнення в Одесі діяли кілька єврейських громад: Хабад Любавич, литваки, реформісти та консерватори. Але через міграцію, громади литваків та реформістів перестали функціонувати. Громада консервативного юдаїзму є однією з двох громад, які продовжують свою релігійну діяльність в Одесі, підтримують та консолідують своїх вірян. Про життя цієї громади ми поспілкувалися із Володимиром Зеевом Ваксманом, головою релігійної громади традиційного юдаїзму «Тиферет» в місті Одеса.
Дякую, пане Володимире, що погодилися поспілкуватися про громаду традиційного юдаїзму в Одесі. Спершу розкажіть трішки про себе і свою роль в громаді.
Мене звати Володимир Зеєв Ваксман. Я голова консервативної та традиційної єврейської громади Одеси, а також її засновник. Громада діє з 2014 року, і я очолюю її весь цей час. Перша консервативна громада в Україні заснована у Чернівцях, потім з’явилась громада Києва, а тоді в Одесі.
Скільки членів нараховувала Ваша громада до війни?
По списках близько 200 членів.
Яким було життя громади до повномасштабного вторгнення?
Ми проводили звичну для єврейської громади релігійну діяльність: регулярно святкували Шабат та Авдалу. Також у нас була недільна школа для дітей та різноманітні освітньо-релігійні курси, зокрема курс гіюра (перехід в юдаїзм), курс єврейських традицій, курс єврейської історії. Окрім того, в нас функціонував дитячий садочок повного дня. Ми також проводили невеличкі (на 20 осіб) денні табори для дітей, які тривали цілий тиждень.
Якщо говорити про людей середнього та похилого віку, то ми мали благодійні програми. Хоча в Одесі функціонує благодійний фонд Хесед, ми також допомагали нашим членам похилого віку.
Але «фішкою» нашої діяльності в Одесі була допомога тваринам. Ми їздили у притулки, збирали їжу та речі для тварин. У кожному дитячому таборі був цілий день присвячений тікун олам (відновлення справедливості в світі), коли діти волонтерили в шелтері. Ми вважаємо, що Адаму було дано дві найважливіші заповіді: не їсти з дерева посеред саду і охороняти цей сад, а цей сад – це весь наш світ. Ми переконані, що екологія та захист тварин – це надзвичайно важливі речі, саме тому ми допомагаємо тваринам. А щодо екології, то ми, наприклад, зовсім не використовуємо одноразовий посуд, бо це суперечить нашому ставленню до світу та природи.
На жаль, таке ставлення до екології та природи не є повсюдним в консервативному русі в Україні. Я намагаюся переконувати інші громади хоча б відмовитися від використання одноразового посуду, і мені це вдалося з кількома громадами. Це вже краще, ніж нічого!
Коли почалося повномасштабне вторгнення ви були в Одесі?
24 лютого 2022 року я був у Чернівцях, а моя дружина Ганна з сином були в Одесі. Через два дні вона виїхала до Молдови, згодом переїхала до Німеччини. У Молдові вона створила притулок для наших біженців. У неї є власний будинок біля Кишинева. Вона купила матраци, їжу та запросила туди жити багато людей. Вони жили там місяць, а потім всі разом поїхали до Німеччини. Я з Чернівців повернувся до Одеси, тому що у мене тут коти. У мене була змога виїхати, але я зрозумів, що не зможу покинути тварин.
Близько півтора місяці я займався тільки тим, що розвозив гуманітарну допомогу членам громади, возив також їжу для тварин. Громадської діяльності тоді ніякої ми не проводили. Але з часом зрозуміли, що потрібно повертатись до релігійної діяльності. Відновлювали діяльність потроху. Половина нашої громади роз’їхалась, а половина залишилась. Також до Одеси приїхало багато біженців з інших міст – Маріуполя, Миколаєва, Херсону. Тоді наша громада знову налічувала ту ж кількість членів, що і до війни. Тобто кількість залишилась та ж сама, але люди обновились.
У червні 2022 року моя дружина повернулася до Одеси. Вивезла за кордон багато людей, але сама сказала, що краще бути вдома. А вже у вересні 2022 року мені потрібно було самому їхати за кордон. Я навчався в Бар Іланському університеті в Ізраїлі і мені потрібно було туди їхати на сесію. Так сталося, що я поїхав аж на сім місяців. І поки мене не було в Одесі, моя дружина Ганна фактично очолила громаду, вона повністю займалася її діяльністю.
Чи правильно я зрозуміла, що вже за півтора місяці після початку повномасштабної війни, громада консервативного юдаїзму в Одесі відновила свою діяльність офлайн?
Так, все правильно. Я не люблю онлайн-діяльність. Навіть під час пандемії коронавірусної хвороби COVID-19, ми продовжували свою діяльність, потрохи, але продовжували.
Тобто Ви самі проводите релігійні служби у громаді?
Багато років я сам проводив служби, але в юдаїзмі будь-який член громади може це робити, тому тут немає нічого дивного. У 2023 році я найняв на роботу професійного кантора – Галину Слободанюк. Вона закінчила Махон (теологічний навчальний заклад консервативного юдаїзму), в неї також є консерваторська освіта. Тепер наші служби проходять дуже красиво. В нас зараз, як в старовинних синагогах, люди приходять просто послухати як кантор співає.
Консервативний рух загалом має досить прогресивне ставлення до жінок в релігії, наприклад, ми висвячуємо жінок на рабинів та канторів, на всі посади. У єврейській традиції той, хто був створений пізніше, є більш духовним. Тому в моїй громаді кантор – жінка, і директором громади раніше була жінка.
Чи вся довоєнна діяльність громади відновилася?
Ні, зараз не працює дитячий садочок. Деяка діяльність у нас змінилась. Наприклад, ми відкрили Пункт незламності. Наша громада розташована на першому поверсі будівлі, а також у нас є цоколь цієї ж будівлі. Ми в цьому приміщенні з 2019 року, в нас є сувої Тори, тобто це фактично синагога. Барух га-Шем – наше приміщення не постраждало. 6 листопада 2023 року буквально за 200 метрів від нас впала ракета, біля Одеського художнього музею. Але ми закриті іншими будинками, тому навіть вибуховою хвилею нас не зачепило. Але це було дуже гучно, я якраз був в синагозі, коли це сталося.
Цокольне приміщення, звичайно, безпечніше під час війни. Ми встановили там буржуйку, генератор, зробили запас їжі, купили надувні матраци, стільці. Також в нас завжди є запас їжі для тварин. Все для того, щоб люди в нас збиралися, коли в місті немає світла. Діти можуть там робити уроки, грітися взимку та просто спілкуватися. Цей Пункт незламності доступний членам громади та їхнім друзям. Ми не ставили таблички, але якщо хтось приходив чужий, ми, звичайно, пускали.
Зараз нам дуже потрібна грошова допомога. Нам дуже допомагає єврейська громада Америки. Але зараз нам потрібні гроші, щоб оплачувати послуги психологів, які б підтримували емоційний стан людей. Це дуже для нас важливо. У нас багато біженців, і, взагалі, коли живеш так довго серед війни, в тебе з’являється депресія… Похмурі короткі дні під постійними обстрілами, невизначеність в майбутньому, все це разом виводить з колії.
Ми одразу ж відновили релігійну діяльність, але відновлення діяльності дитячого садка та недільної школи у нас лише в планах. На це також потрібні гроші.
Нам відомо, що деякі єврейські громади організували евакуацію власних членів. Чи Ваша громада робила щось подібне?
Ні, наша громада організовано не евакуювала людей. Консервативний рух в Україні на чолі з рабином Реувеном Стамовим організував евакуацію з Чернівців. Вони організували цілий автобус, який вивіз людей до Німеччини. Туди ж згодом моя дружина Ганна привезла кількох членів нашої одеської громади, які поїхали спочатку до Молдови. Тобто вона взяла на себе всю логістику, орендувала невеличкий автобус до Яси, а вже звідти вони літаком дісталися Берліна.
Я взагалі вважаю, що вже можна всім повертатись. Я вважаю, що допомогу, яку зараз в Європі витрачають на біженців, краще б витрачали на зброю для українських військових. А людям вже можна повертатись і відроджувати економіку.
Давайте тоді поговоримо про майбутнє. Як консервативна спільнота Одеси буде розвиватись далі? Які Ваші прогнози?
В принципі, це питання нашої швидкої перемоги. Те, що зі спільнотою буде все добре, в цьому я впевнений. У нас є люди, є бажання щось робити, є ідеї, тому щодо цього в мене думки позитивні. Зараз найголовніше, щоб ми перемогли.
Розмовляла Анна Марія Басаурі Зюзіна
Запис розмови зроблено 21 грудня 2023 року
Інтерв’ю проведене в межах проєкту «Релігія в огні: документування воєнних злочинів Російської Федерації проти релігійних громад України», що реалізується громадською організацією «Майстерня академічного релігієзнавства» за підтримки «Documenting Ukraine», проєкту Institute for Human Sciences, IWM Vienna.